Наш Міньйон

Чи знаєш край, де кров, як море, ллється,
Куди не глянь — стоїть при гробі гріб.
Дитина, ніби квіт, нім розів’ється,
Змарніє з зимна, голоду, хворіб, —
Чи знаєш край цей?
О, туди, туди
Хотіла б я з тобою, милий, йти!

Чи знаєш дім? Давно в нім не палиться
Огонь в печі; посеред білих стін
Давно ніхто не плаче й не сміється,
Як гріб, німий стоїть у полі він.
Чи знаєш дім цей?
О, туди, туди
Хотіла б я з тобою, милий, йти!

Чи знаєш храм? Сторощені ікони,
Осквернений, сплюгавлений престіл.
Мовчить дзвіниця, бо забрали дзвони,
А з бані хрест впав у траву, на діл.
Чи знаєш храм цей?
О, туди, туди
Хотіла б я з тобою, милий, йти!

Чи знаєш школу? Діти, пташенята,
Тиняються попід чужі плоти,
Бо школа ворогом тепер зайнята,
А вчительку замучили кати.
Чи знаєш школу?
О, туди, туди
Хотіла б я з тобою, милий, йти!

Чи знаєш полк? В рушницях куль немає,
Немає хліба, одягу, чобіт.
Та що йому? Він край обороняє
Від ворогів, а ворогом — весь світ.
Чи знаєш полк цей?
О, туди, туди
Хотіла б я з тобою, милий, йти!

Вецлар, квітень, 1920

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Ти знов ідеш до мене».

Наш міньйон. Твір написаний за мотивом вірша Гете «Міньйон» («Ти знаєш край, де цитриновий цвіт»). Міньйона — таємнича дівчина, що супроводить німецьких акторів, втілює тугу за ідеалом. Гетевська символіка у вірші Лепкого переосмислена, набула драматичного звучання. Подаємо за книгою «Писання. Т. І».