«Закурилися ліси…»

Закурилися ліси,
закурилися,
Що позбулися краси,
зажурилися.

Де ж те сонце в небесах
заховалося,
Що так тепло по листках
розливалося?

Не гогоче навіть грім,
як гудів, було,
Втихли птахи, ніби їм
мову відняло.

Тільки кряче чорний крук,
летячи на жир.
Тільки чути прикрий стук
сталевих сокир.

Тільки з грюкотом у діл
повалився дуб,
Зареве земля, як віл,
стрепенувся зруб.

…………………….

Плачуть квіти лісові,
вітер шепче: «Цить!»
По листках і по траві
дощик цяпотить.

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Сльота».