«В степу гриміли грози...»

В степу гриміли грози,
На морі шторм шумів.
І витирав я сльози
Коханій як умів.

Нічого не просила,
Тремтіла, мов струна.
Вона мене любила,
Як потім — ні одна.

Розстались на причалі
Під висвисти вітрів.
Про те, що буде далі,
Я думать не хотів.

Що мало бути — сталось,
Спливло у небуття.
А сльози ті зостались
На все моє життя.

---