«Вільшина, верби, осока...»

Вільшина, верби, осока.
Кущі над берегами.
І ледве котиться ріка
Зеленими лугами.

Синіють мирно небеса,
Пливе хмарина біла…
Спокійна, стримана краса,
А серцю — люба й мила.

---