«Вітри пригинають дерева...»
Вітри пригинають дерева,
І злива — немов лавина.
А тільки то справа даремна —
Поставити ліс на коліна.
Громи одгирмлять суворі,
Відблискують блискавиці,
І знову засвітять зорі,
Відбившись на листі й гілці.
Війнуть небеса просторі
На землю ясні хорали.
І стануть дерева в горі
Над тими, що в бурю впали.
Засвідчать, незламні й горді,
Що ліс повалити — годі!