«Вітрила білі і рожеві...»

Вітрила білі і рожеві
Під небом ніжно-голубим.
І тануть хмари перкалеві
На горизонті, наче дим.

На берег хвилі напливають,
Легкі й м’які, мов оксамит.
І виграють, і притягають
До себе погляд, як магніт.