«Жовтий лист із клена падає...»
Жовтий лист із клена падає
На прижухлу мураву
І нагадує, нагадує,
Що не вічно я живу.
Що й моє життя завіється
Вітром часу в небуття…
Клен старий на мене дивиться,
Наче батько на дитя.
Жовтий лист із клена падає
На прижухлу мураву
І нагадує, нагадує,
Що не вічно я живу.
Що й моє життя завіється
Вітром часу в небуття…
Клен старий на мене дивиться,
Наче батько на дитя.