«Немирів. Парк. Стави. Алеї...»
Немирів. Парк. Стави. Алеї.
Пливуть човни. Цвітуть лілеї.
Альтанки, плющ, розарій, грот,
Пісні і музика — курорт.
Вже мало хто і пам’ятає,
Чий дух над парком цим витає.
І тільки в місячнім тумані
Між осокорів і платанів
Майне, пірнаючи у парк,
Тінь — Леонтович, тінь — Бальзак.
Услід їм явір зашепоче,
Кажан тривожно залопоче.
Зітхнуть під зорями сади,
І ляже вічність на сліди.