Луків Микола - «Повернулась, глянула, заплакала...»
Українська література / Луків Микола / Вірші / «Повернулась, глянула, заплакала...»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Повернулась, глянула, заплакала...»

PDFДрукe-mail

Повернулась, глянула, заплакала.
Підійшов — всміхнулась і побігла.
Вітер коси золоті розпатлував,
І стояла ніч, на диво біла.

Було видно, як хліба хиталися,
Як цвіли в косі стрічки і квіти,
Як над морем чайкою здіймалися
І розтали в зорях сумовитих.

От і все… Не стало. Попід хмарами,
Крилами черкаючи об зорі,
Місяць білим лебедем без пари
Поривався впасти в синеє море.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.