«Приглянься до облич, що мерехтять...»

Приглянься до облич, що мерехтять
На голубому тлі телеекранів:
Чи риси їх тобі не воскресять
Катів твоїх колишніх і тиранів?

Чи серед тих, кому довірив ти
Свою судьбу у нелегку годину,
Нема таких, що люто, як хорти,
Готові розтерзати Україну?

Чи це не їхні прадіди й діди,
Захланні бузувіри-невситимці,
У шалі сатанинської вражди
Топтали нашу землю, як ординці?

Чи не вони ГУЛАГи возвели
І роздували світові пожари?
Якого ж поля ягоди були
Возведені в герої комісари?

Доволі неприступних таємниць,
І годі вражі злочини ховати!
Прийшла пора назвати всіх убивць
І жертви поіменно всі назвати.

Бо влади й нині прагне кожен тать,
І стигне кров од потаємних планів…
Приглянься до облич, що мерехтять
На голубому тлі телеекранів.