«Приснилося, що вмерла ти...»

Приснилося, що вмерла ти,
А я не здужав самоти.
Душею в горі надломився
І покотився, покотився.

Я занедбав і дім, і службу,
Завів собі непевну дружбу,
Сходив блукальцем Крим і Рим,
Але не втішився нічим.

І от вернувся на могилу,
Розтратив молодість і силу.
А що надбав — усе мана,
Мені потрібна ти одна.