Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності.
Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися.
Так вони і за обрій канулпи, На блакитних вітрах розтанули.
Поривалися, сподівалися, А в одну судьбу — не зіллялися.