«Труди і дні. Віки й епохи...»
Труди і дні. Віки й епохи.
Думки, спресовані в слова.
А понад всім — покриті мохом
Могильні плити і трава.
То що ж усе — одна марнота,
Томління духу, суєта?
А як борня, а як робота,
У чому ж істина свята?
Та й що за сенс її шукати?
Яка ж користь? Яка мета?
А може, краще погуляти,
Допоки молоді літа?
А там як буде, так і буде,
На примху долі покладись…
Але ж були великі люди —
У них учись.
Вони зуміли показати:
Життя безсмертним є, коли
Прожиті дні — немов солдати,
Що за майбутнє полягли.