«Увійде і тихо стане...»

Увійде і тихо стане:
— Ось де я! —
Злотокоса, тонкостанна,
Наче лілія.

Поведе плечем, бровою,
Схилить голову
І покличе за собою
Срібним голосом.

І в лугах, в прив’ялих травах,
У гаях
Гляне ніжно і лукаво:
— Я — твоя!