Увійде і тихо стане: — Ось де я! — Злотокоса, тонкостанна, Наче лілія.
Поведе плечем, бровою, Схилить голову І покличе за собою Срібним голосом.
І в лугах, в прив’ялих травах, У гаях Гляне ніжно і лукаво: — Я — твоя!