«Цілу ніч цвірук сюрчить у домі...»

Цілу ніч цвірук сюрчить у домі,
Цілу ніч заснути не дає,
Цілу ніч розмиті, підсвідомі
Милі серцю спогади снує.

Ось удвох ми з батьком на соломі
Під відкритим небом уночі,
А над нами в чорному огромі
Пропливають лебедів ключі.

Ось сусіди, приятелі, друзі,
Усмішки і погляди рідні —
Все неначе при вогні на лузі,
Де чуття і думи неземні.

Ось ріка і нива колосиста,
Ліс на вітрі листям виграє…
Цілу ніч цвіркун у центрі міста
Селюкові спати не дає.