«Як тішить очі перший сніг...»
Як тішить очі перший сніг,
Безжурний, лагідний, мов сміх
Дівчати перед шлюбом, —
І як його ми любим!
Та як ненавидим, коли
Струмки весняні відгули,
І враз — мороз, і, як на гріх,
Посеред квітня раптом — сніг.
А він такий же чистий,
Незаймано-врочистий,
І ніжний, і атласний,
І лиш одне — невчасний.