Луків Микола - Зі станції, від райцентру
Українська література / Луків Микола / Вірші / Зі станції, від райцентру
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Зі станції, від райцентру

PDFДрукe-mail

Пшениця, і соняхи, гуркіт машин,
І терпко, і солодко пахне полин.

Минають автобуси, «Татри», таксі,
А я собі тихо іду по росі.

Лишився райцентр за плечима у мене,
Попереду — поле, розлоге й зелене.

І жайвір над ним у блакиті тріпоче,
І добрий водій помогти мені хоче.

— Куди поспішаєш? Сідай, підвезу! —
Всміхнувся йому крізь неждану сльозу:

— Ні, ні, вибачайте, я пішки, поволі…
І знову один у привільнім роздоллі.

І погляд вбирає дорогу знайому,
І вже недалеко до рідного дому.

Десь там, за горою, — подати рукою, —
Біліє в долині село над рікою.

З минулого літа не був я у ньому,
Іду серед жита й машинного грому,

І птиці щебечуть, і шепче колосся,
І ніжний вітрець розвіває волосся.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.