Звичай

Суворий, віками освячений звичай:
Найближчий з родини, тамуючи відчай
І сльози утерши на скорбнім обличчі,
«Простіть йому, люди» повторює тричі.

І тричі громада в одвід промовляє:
«Не ми, а Господь милостивий прощає».
І дивляться люди на горбик могили,
Немовби у чомусь усі завинили.

…Висаджують кущ молодої калини —
І все, і немає на світі людини.