На Оболоні

На Оболоні паслись коні,
Цвіли луги на Оболоні.

А де ті коні? Хто їх знає!
Народ живе і не питає.

І тільки зрідка серед ночі
Чиєсь дитя розплющить очі

І стрепенеться, мов пташатко:
У вікна дивиться лошатко.

Таке маленьке, полохливе,
Таке чудне, таке красиве.

Дитя гукне до мами й татка,
Простягне руки до лошатка.

Та скаже мама: «Це із казки».
Промовить тато: «Спи, будь ласка.

Двадцятий вік, а ти про коні…
Які там коні на бетоні!»

---