Луків Микола - Пізня осінь
Українська література / Луків Микола / Вірші / Пізня осінь
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Пізня осінь

PDFДрукe-mail

Поля обвітрені і голі,
Над ними — хмари і граки.
Під вітром хиляться тополі,
Останні гублячи листки.

Вночі бере мороз поволі,
Блищать під місяцем річки,
І пролітають перші кволі
Сніжнинки, наче світлячки.

А дні похмурі і марудні,
Такі ж і ранки, й вечори.
Дороги стеляться, безлюдні,
І тільки чорні трактори

Гудуть натужно день при дні
Та будять далі мовчазні.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.