Луків Микола - Після грози
Українська література / Луків Микола / Вірші / Після грози
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Після грози

PDFДрукe-mail

1
За обрій хмара відпливла,
І сонце засіяло.
І жаль пониклого стебла,
Що у негоду впало.

Над ним дзвенить ясна блакить,
І жайвір в тузі в’ється.
Воно упало, і лежить,
І вже не підведеться.

Нерівним був жорстокий герць
Із силами бурану.
Лежить стебло, немов боєць
В пісках Афганістану.

2
Афганістан не раз іще озветься
У долях наших дочок і синів,
І за грядою літ нових і днів
За нього нам платити доведеться
Сум’яттям душ, і пізнім каяттям,
І муками важкого прозрівання,
Бо тій війні немає оправдання,
Хоча й вона оплачена життям
І кров’ю, що пролили наші діти,
І пам’яттю, якій не відболіти,
Яку не подолати забуттям.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.