Українська література / Луків Микола / Вірші / Світанок
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Світанок

PDFДрукe-mail

До вікна схилився сонях.
А калина — до криниці.
Озивається спросоння
Тиша голосом синиці.

Сіра крайка небокраю
Зарум’янилась на сході.
І нема для мене раю,
Окрім раю у природі.

Я люблю цей сад, і дачу,
І городець біля дому.
Кожен раз усе це бачу,
І щоразу — по-новому.

І щоразу — все як вперше.
І щоразу — як востаннє…
На паркан грудьми зіпершись,
Виглядаю сонце раннє.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.