Українська література / Луків Микола / Вірші / Учитель
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Учитель

PDFДрукe-mail

Старий учитель залишився сам.
Дружина вмерла, а сини — у місті.
Квітник, городець, яблуневий сад —
Оце і все, що має при обійсті.

За довгий вік не наскладав добра.
Письмовий стіл. Учнівський глобус. Карта.
На свято в гості ходить дітвора,
У будні в тиші потопає хата.

Сидить. Читає. Увімкне приймач:
А що там нині діється у світі?
Сякий-такий збере на кухні харч —
І знов до ранку у світлиці світить.

Уранці встане — ще й душа жива
Не сколихне досвітній спокій неба.
А то, бува, загляне голова:
— Добридень, — каже, — може, що вам треба?

А що йому? Він вік свій одробив.
У нього учні чи не в кожній хаті.
І зроду він нічого не просив, —
Що оддавав, отим і був багатий.

— Спасибі, — мовить. Схилиться на тин.
Спокійний погляд. Профіль благородний.
І так природно, що учитель він,
І личить так звання йому — народний.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.