Маковей Осип - Брати
Українська література / Маковей Осип / Вірші / Брати
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Брати

PDFДрукe-mail

В темних горах, при окопах, у болоті,
там зійшлися два вояки по роботі.
Не зійшлися, тільки впали край дороги,
поранені: сей  — у плечі, той  — у ноги.

Один стогне: «Тату милий, мамо рідна!»
Другий плаче: «Діти любі, жінко бідна!»
Подивився сей на того довго, тихо,  —
здивувала рідна мова, спільне лихо.

«Поможіть мені, земляче, рідний брате!
Не по волі я загнався у Карпати…»
«Я поможу, милий гостю з України!
Чей по волі не бажав ти нам руїни!…»

Б’ють гармати на добраніч, стогнуть гори,
Звір лісами утікає в темні звори1.
Два вояки завивають свої рани,
споминають і родину, і кайдани:

«От звела нас люта доля раз докупи,
не у гості, тільки в полі, тут, де трупиHellip;
Виріс, брате, я далеко  — у Полтаві,
а загину у Карпатах на мураві…»

Другий каже: «Горе, брате, нам, нещасним,
нашим людям, нашим нивам, горам красним,
та найтяжче наше горе  — люта сила,
що з братів та воріженьків поробила.

Та не плачмо, бо віджити ми ще годні;
вилічимо свої рани і народні;
кров пролита не пропаде, зродить нива  —
буде, буде Україна ще щаслива!»

1914

1Звори яри, провалля.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.