Мовчан Павло - «Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…»
Українська література / Мовчан Павло / Вірші / «Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Кульбабо пам’яті, таке зелене поле…»

PDFДрукe-mail

Кульбабо пам’яті, таке зелене поле,
так широко, аж боляче мені.
Мов ртуті стовп, піднявсь по губи голос,
аби здмухнуть пушинки мовчазні.
О земле, прорости!
Переіржавиш крицю,
спіг перемелеш,
кістя перетлиш —
І виростеш високою горою,
щоб на людину глянути з узвиш…
Рухливий вузол, сплетені волокна,
крейдяна грудка, що ввібрала тінь,
листок свічада, безнадійпо зжовклий,
що віддзеркалив безліч поколінь…
Але відпустиш в небо насінину,
цей вузлик часу й пам’яті дрібний,
і випростаєш рвучко бадилину,
аби втолить жагу височини,
і знову жовто прозвістуєш квітень,
втішаючи майбутнє забуттям.
Дозрілу пам’ять знов роздмуха вітер,
щоб запліднити обшири життя.

1981


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.