Коня!

Куди не йду — за мною він, як тінь.
В тайзі ночую — сниться степ і кінь.

Чи то од скіфів, чи од козаків:
у ритмах серця грім його підків.

Комусь машину, а мені — коня,
гнідого молодого гриваня!
Щоб тільки скочив, стремена торкнув,
а він уже й на дибки, і — майнув!
І ми, і пісня степом — навмання,
і жоден вітер нас не здоганя!..

Нехай сміється вся моя рідня,
що марно гроші трачу на коня…
А що ті гроші?! Дай мені коня!
Півцарства?
Царство!
Душу — за коня!

1981

---

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.