До дочки

Нахилюся, прихилюся,
в очі задивлюся:
— Щоб тобі завжди щастило,
доле моя руса!

Щоб була ти господиня,
щоб була майстриня!
Щоб як друг — то вже навіки,
а як ворог — рівня!

…Ну, чого ти зажурилось,
з вустоньок ні пари?..
Хай тебе в житті минають
горя чорні хмари,

нехай роду і народу
не йде на пропаще!
Якщо йтимеш ти на зраду —
щоб умерла краще!..

1968

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.