Підпалий Володимир - Синова мати
Українська література / Підпалий Володимир / Вірші / Синова мати
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Синова мати

PDFДрукe-mail

На вгороді, коло хати,
тільки вечір упаде —
виглядає сина мати
із війни…
А син — не йде.

А казав: — Не забарюся,
як закінчаться бої,
повернуся, одружуся,
сльози витерши твої…
Будеш внуків колисати
і співати їм пісень…

Виглядає сина мати
ще й тепера кожен день…

Мед наллє в глибоке блюдце,
тихо сяде на ослін —
все для нього,
все йому це,
що з дитинства любить він.

Ніжно дивиться, мов слуха,
сива, лагідна, легка…
«А подахі-но, сину, кухоль,
піділлю ще молочка…»

Підіб’є в дорозі втома —
відпочить не сяде, ні.
Каже: «Син чекає вдома.
Чи ж далеко тут мені?»

В шибку ледве стукне гілка,
вже й підкинеться, метка.
«В мене, — каже, — не невістка,
не невістка, а дочка…»

У суботу йде у лавку,
в чергу, як усі, стає…
«Дай мені букварик, пряжку
А солодке в тебе є?..»

(Чим я, мати, вам зараджу,
хто порадоньку цю зна?
Продавщице, не обважуй —
не собі несе вона!
Світе рідний, світе милий,
сто одмін, сто перемін…)

«Ви б собі хоч щось купили»
«А для чого?
Купить — син…»

На вгороді, коло хати,
тільки вечір упаде, —
виглядає сина мати
із війни…
А син — не йде…

1972


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.