Пушик Степан - «Тихо-тихо, як незримий гном…»
Українська література / Пушик Степан / Вірші / «Тихо-тихо, як незримий гном…»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Тихо-тихо, як незримий гном…»

PDFДрукe-mail

Тихо-тихо, як незримий гном,
Теплий дощ танцює під вікном
І стає од світла золотим.
В дощ такий, бувало, грала ти.

Лисенко, і Моцарт, і Шопен,
А мені — Шевченко і Верлен,
А мені сидіти при вікні
Та й губити погляд в тумані.

За туманом дихають моря.
Пісня — ти. Моя чи не моя?
Пісня — ми. Але який кінець?
Дощ і музика.
Мовчання двох сердець.

Тихо-тихо, як веселий гном,
Теплий дощ танцює під вікном.
Тихі руки, наче два крила,
Музика до мене простягла.

І від доторку її долонь
То мороз під серцем, то вогонь.
То сади одразу зацвітуть.
І одразу квітом опадуть.

Нині тихо-тихо під вікном,
Тихо руки, сплетені вінком,
Обіймають твій дівочий стан.
Коби падав дощ — не перестав,
І зіниці сяяли ясні,
І не гасла музика в мені.

Не втікай, хвилино, не біжи.
Ти ні слова, мила, не кажи.
Тихо-тихо, як самітній гном,
Засинає дощик під вікном,
Тихо роси струшують сади,
Тихо…
Хоч на тишу упади…

1974


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.