Ігор - князь сіверський - 8

8

А Всеслав той на сьомому
Трояновім віку⁵³
Кинув жереб та й поїхав
По любую дівку.
І круками, не ногами,
Піднявся на коні,
І прискочив до Києва
В залізнії броні
І там собі тілько древком
Од копія свого
Дотикався до княжого
Стола золотого.
Із Києва звіром скочив
В північній годині
З Білгорода обісився
Ще в тумані синім.
І візницями тяжкими
Та трирогачами
Одчинив іще до рання
Новгородські брами;
Розбив славу Ярославу,
Полив сухі ниви,
І з Дудуток⁵⁴ сірим вовком
Скочив до Немиги⁵⁵.
А в Немизі снопи стелють
Та все головами,
А молотять по головах
Стальними ціпами.
І на тоці життя кладуть,
Решетами сіють,
І живую душу з тіла
Лопатами віють.
І береги на Немизі
Низькі та криваві
Не бологом посіяні —
Руськими костями...
Всеслав було людей судить,
Князям раду радить,
А сам вночі сірим вовком
І нудить, і вадить,
З Києва до Тьмуторканя
Ще до кур доскочить⁵⁶,
Путь Хорсові великому
Вовком перескочить.
Тому в Полоцькім дзвонили
Утреню в Софії,
А він чував аж у Київ
Дзвони голоснії.
Але дармо в другім тілі
Хоч і душа віща,
Та зазнає біди-лиха,
Як та і не віща.
На його то, може, долю,
Долю нещасливу,
Боян віщий і ізмислив
Приспівку правдиву:
«Не тра, — каже, — ні хитрому,
Ні горазду бути,
Бо і птиці гораздії
Суда не минути!»
О, стогнати землі Руській
Не час, не годину,
Спом’янувши князів первих,
Первую годину.
Не сил було пригвіздити
Владимира того⁵⁷
До київських гір високих
Стола золотого.
То ото ж то тепер стали
Стяги та коруги:
Одні стяги Рюрикові,
Давидові другі⁵⁸.
Но й Волинці⁵⁹ носять роги,
Їм хоботи крають,
І їх коп’я на Дунаї
Славу їм співають.

53. Бог його знає, який-то був перший Трояновий вік, од которого наші прадіди віки лічили. Декотрі думають, що тут іде лічба з 367 року, коли слов'яни розбили на Дунаї цареградського воєводу Трояна.

54. Дудутки - містечко коло Новгорода Великого.

55. Немига - то теперешня річка Немань.

56. Хорс - бог здогону.

57. Владимир І.

58. Рюрик і Давид - сини Ростиславові. Рюрик княжив в Києві з 1194 по 1211 рік.

59. Волинці - то внуки Ізяславові Роман Мстиславів і Мстислав Ярославів. Вони тим краяли хоботи Рюрикові і Давидові, що два рази зганяли Рюрика з київського стола, ще й за другим разом постригли його в монахи.