Зима
Сніг спадає і скрізь так біло
Ніби тіло
Лебідки білосніжної
Прозорий вітер з біловіт
На цілий світ
Скидає плями дивовижні.
Усе іскриться все кружляє
І ясно сяє
Блакитним вихором в душі
І сипле порох з неба зорями
Морозами
Шумлять крижані комиші.
2. XII. 1913. Київ
З циклу «Наївні поезійки».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.