Авіатор

Люблю мідяні звуки оркестри
Зачуваю здалека
Сурми ревуть
Кларнети розмовляють
Юрма шумує
Задерши капелюха
За пілотом стежить
На панн дивлюсь
Уст
Усміхи струять весело
Усміхи очей хвилюють
Гомін
Сміхострумки
Душа в сонячних струнах
Опій і кров
Клекоче пестить м’яко
Юрма
Юрма
Гомінка
Безжурна
щасливим бути як юрма
Немає ні до чого діла
Мертвопетлює авіатор в хмарах.

5. V. 1914. Київ

З книги «Дерзання».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.