Люблю мідяні звуки оркестри
Зачуваю здалека
Сурми ревуть
Кларнети розмовляють
Юрма шумує
Задерши капелюха
За пілотом стежить
На панн дивлюсь
Уст
Усміхи струять весело
Усміхи очей хвилюють
Гомін
Сміхострумки
Душа в сонячних струнах
Опій і кров
Клекоче пестить м’яко
Юрма
Юрма
Гомінка
Безжурна
щасливим бути як юрма
Немає ні до чого діла
Мертвопетлює авіатор в хмарах.
5. V. 1914. Київ
З книги «Дерзання».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.