Туман над морем зіллявся з хвилею
Зіллявся з хмарою що угорі
І в плесках-стогонах млою застиглою
Алегрить в скелю — скоріш скоріш
Безмежні плюскоти бентежні зміни
Розпуки гомін і жах без краю
А що для мене ці скелі стіни?
Дивніші зміни в душі я маю
Туман над морем зіллявся з хмарою
Зіллявся з хвилею що стугонить
І в стисках-стогонах встає примарою
Червоний жах встає — горить горить.
24. V. 1915. Владивосток
З циклу «Осіння рана». 1915—1916.
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.