Було біля моря весело

Було біля моря весело,
Цокотіли камінці.
Так легко гнулись весла
У міцній руці.

Дратись на скелю струмлену
У вогкий чагарник.
Вдивлятись у даль отруєну,
Де острів зник.

Почуватись маленьким хлопчиком,
Бігать, радіть, мов у сні.
Жити б так і ночі і
Дні!

6. VII. 1917. Владивосток

З книги «П’єро кохає».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.