Гора Жовтих Лілій

Друк

Скажи — ти не забула гору Жовтих Лілій
І до болю зелену полонину?
Коли перебули найпоетичнішу з ідилій
І клялись кохати до загину?

Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі —
Ми ж цілий світ у той мент осягнули!
І квіти — великі, жовті, безумні — збирали,
І все минуле, і все майбутнє — забули, забули.

27. VI. 1917. Владивосток

Гора Жовтих Лілій. Мається на увазі пейзаж острова Рускій недалеко від Владивостока.


З книги «П’єро кохає».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.