Семенко Михайль - Терен
Українська література / Семенко Михайль / Вірші / Терен
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Терен

PDFДрукe-mail

С. Гуляєу

На скелі безмовній я
Внизу маневрує потяг.
Між гір зміїться колія.
Нагнулась з неба високостість.

Затока спить, зморщивши брови.
Край молу смикає шаланди.
Сонце заходить без умови —
В червонім краваті, галантне.

Блиснуло світло. Згасло враз.
Шоколадиться дим з майстерень.
В мені — безмежність синіх фраз
Про ту, в якої очі — терен.

2—15. VIII. 1917. Владивосток

С. Гуляєв — солдат телеграфної роти, приятель автора.


З книги «П’єро кохає».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.