Поезії згуби
1.
З перерізаним горлом
І захолодим осміхом губ
Стояв
І куди рушити не знав.
Всі оганьблені й розчаровані
Всі зневірені —
Друзі мої.
2.
Хто?
Я жду.
Приходь сильний.
Кохана —
Не треба щирості.
Я роздавлений.
3.
Ах
Вона потрібна й необхідна
Моя розгубленість.
Ліхтар осліп
Од світла.
4.
Світ не винен
Що немає па світі
Жившого.
Воскреси!
5.
Метелик душі роздертої —
Прости.
6.
Злови мій акорд
Незнана — рідна моя.
Ти бачиш вперше.
Придави останній клавіш.
7.
Хто ще боїться себе?
Убий мене тільно.
Бо мене веде шлях.
Я — «призначений».
8.
Я заплющений.
Ім’я моє — тоскність.
З книги «В садах безрозних».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.