Грамофонний туш

Ліхтар самотній пустинним вечором
Не сполохує повільні рипи —
Як вона ходить з повітовим фельдшером
Де квітнуть і пахнуть липи.
Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні
Про кохання, про єднання душ.
І на зло викине з вікна,
у безвідраднім спочуванні,
Стара панна грамофонний туш.

---

З циклу «Біла студія».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.