Вогник

Вогник манив мене полум’ям погасаючим
Ніччю безпрозорою як на вершині був.
…Вогник був далеко-далеко на тім березі…
Ледве блимав променем до води звисаючим
Своєю недоступністю мій віддих запнув.

Падали відбивано в раптах струмко-ментових
Зорі роздратовані з-за прорвавших хмар.
…Вогник був далеко-далеко на тім березі…
М’яко танув в безвістях заховано-брезентових
Вабив невідомістю жахаючих примар.

Вогник млу пронизував ласкою ледве помітною
Радості підсвідомої атавістичний знак…
…Вогник був далеко-далеко на тім березі…
Вабив крапкоплямкою нервовою тремтітною
Вогник перед безкінечністю нерозраховано
закляк.

7-15. VIII. 1918. Київ

З книги «BLOC-NOTES».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.