«Кума моя і я...»

***

Кума моя¹ і я
В Петрополіськім лабіринті²
Блукали ми — і тьма, і тьма...
«Ходімо, куме, в піраміду³,
Засвітим світоч». І зайшли,
Єлей і миро принесли.
І чепурненький жрець Ізіди⁴,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жерця: «Во Іудеї
Бисть цар Саул». Потім хор
Ревнув з Бортнянського⁵. «О скорбь,
О скорбь моя! О скорбь велика!»

[Друга половина вересня — грудень 1860,
С.-Петербург]

1. Кума моя — Н. В. Тарновська.

2. В Петрополіськім лабіринті... — Петрополісом у часи Т. Шевченка називали Петербург.

3. Ходімо, куме, в піраміду... — Тут слід розуміти—-в церкву. Очевидно, в Петропавловський собор, в якому ховали російських імператорів (подібно до того, як у пірамідах ховали єгипетських фараонів).

4. Ізіда —богиня родючості й материнства у давніх єгиптян.

5. Бортнянський Дмитро Степанович (1751— 1825)—український і російський композитор. Автор опер, хорових концертів, духовних композицій, камерно-вокальних та інструменталь- них творів.