Скунць Петро - Тарас
Українська література / Скунць Петро / Вірші / Тарас
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Тарас

PDFДрукe-mail

Будь проклят світ,
що дав його труні,
Будь проклят день,
коли його не стало…
Не граймо, браття, на сумній струні,
Над мужністю ридати не пристало.
Йому один раз жити,
як усім…
Та прикро:
час дає по сто літ дурням,
А генію —
якихось сорок сім,
Ще й тих третину роздарує тюрмам.
Смерть ліпшою не стане від прикрас,
Якщо вона і генієва навіть.
А люди кажуть:
вічний наш Тарас!
Я теж кажу,
і серце не лукавить.
І серце вірить,
що Тарас живе.
Ішло зі смертю щось від неї дужче,
Ішло, мабуть, народження нове,
Коли відпало все чуже,
минуще;
Коли хльосткі міщанські язики
Не посмакують долею поета —
Що їв,
що пив,
і скільки пив,
і з ким,
Чи не бував, крім музи, хтось іще там;
Коли над ним не скиглить самота,
Коли недуга не підкосить ноги,
Коли поет народним гнівом став,
І вже народ немислимий без нього;
Коли не може уряд і закон
Над ним вчинити доблесну розправу;
Коли не може п’яний солдафон
Крізь стрій погнати українську славу.

1964


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.