Скирда Людмила - «Мені назустріч дерево ішло…»
Українська література / Скирда Людмила / Вірші / «Мені назустріч дерево ішло…»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Мені назустріч дерево ішло…»

PDFДрукe-mail

Мені назустріч дерево ішло.
Воно було старе і вузлувате.
Сад ще стояв у пурпурових шатах,
Немов жар-птиця, розпростер крило
Над світом, та тьмяніла ув очах
Сльоза прощання чи звичайний страх,
Що це блаженство, цей краси екстаз
Назавтра зникне блискавично, враз.

І дерево, угледівши мене
І розпізнавши суть мою і вдачу,
Промовило: «Голубко, будь терпляча.
Краса мине, і молодість мине,
І тільки те залишиться повік,
Що у душі плекае чоловік.
І тільки те не вхопить смертна мить,
Що у душі для іншого горить».

1980


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.