«Коли тебе прониже біль чужий…»

Друк

Коли тебе прониже біль чужий
І не за себе, за когось тривога
Покличе у виснажливу дорогу,
Дійди і змерзлу душу відігрій.

Ми живемо лиш доти, зрозумій,
Допоки є дороги і тривоги,
Допоки нас не подола облога
Байдужості і карб залишить свій.

Є дружба — це коли твоя рука
Стискає міцно вірну руку друга,
Це єдності така свята напруга,
Що їй ніяка ноша не важка.

Ми живемо лиш доти, зрозумій,
Допоки нам болить чийсь біль чужий.

1977

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.