На прю!

На прю! Без ляку і зневіри
За правду, волю, за наш край!
Перелили вже бузувіри
Скорботи чашу через край…

Повсюди чад, а ворог лютий
Пекельні бенкети справля,
Гнітить скрізь сили неокуті
І точить мозок, наче тля.

Нас мало, друже, але сила
У нас в правдоті наших дум,
Понесемо ж ми гордо, сміло
На панський регіт і на глум

Новий псалом живого слова,
В йому не неприязнь стара,
А світло лагоди, любові,
Братерства, волі і добра!

Угору стяг! Хай кат шаліє,
Хай стисне нас, але на мить,
Бо іскру ту святу, що тліє,
Несила ворогу згасить.

Вона з’єдна нас всіх докупи,
Омочить слово у крові, —
І на замученії трупи
Повстануть мучені нові!

На прю ж! До смерті,
до загину —
Немає викруту, нема!
І як хто з нас на крок
одлине, —
Хай буде проклятий всіма!

[1876]