«Як срібно скрізь! Куди не кинь…»
Як срібно скрізь! Куди не кинь,
Усе виблискує, іскриться…
Як чисто може засвітиться
Земне в небесну голубінь!
Душа окрилена, окріпла —
«Кому хвалу свою пошлю?!
Не день в саду моїм, а шлюб
Блакиті я´сної і срібла».
Прага, 1925
Текст надається за збіркой «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Поєзії різних років.