На Боні

З «Волинських сонетів»

Під жарти й сміх, у ле́гкому розго́ні
Вже немалий одміряли кусок…
Крутіше схил, затриманіше крок…
Уся гора у соняшному дзвоні…

Все вище ми — і ось уже на Боні
Невтомний наш і радісний гурток…
Який простір! До о́брійних хмарок
Лежить окрес, неначе на долоні.

Крем’янець ось, як бачить його птах…
Там — села скрізь, розгублені в полях,
Як рясно їх садами хтось обмаїв!..

А в далині очам зазолотів
Четою глав розсвічений Почаїв,
Повстаючи з-за синяви лісів.

Прага, 1930

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».