Різдвяна казка

М. К.

Що за дивна то новинка
Стала в лісі —
Засвітилася ялинка
На узліссі!
Свічечо́к на гілках — сила
Пресиленна —
І червона й синя й біла
І зелена!..
А горішків і цукорків —
Без рахунків!..
А під нею — цілі горки
Подарунків!..
Позбігалися із гаю
Зайці й білки,
А вона їм простягає
Свої гілки.
«Грійте вогниками лапки,
Грійте ніжки,
А після́ — цукорки, ябка
Та горішки…»
Як нагрілись нахололі
їхні шубки,
Всі горішки покололи
Гострі зубки.
І цукорки їм припали
До сподоби. —
Дай ще більше, то замало
їх було би!
Не лишилася ні криха
І від яблук…
Все їх бавило — і дзиґа
І кораблик…
Всі дарунки знадобились,
Всі гостинці.
Тільки зірка залишилась
На ялинці.
В темний гай з ялинки сяє
Тільки зірка.
І ялинка каже заям
І вивіркам:
«А тепер ідіте спатки, —
Я вберуся
І навідаю ту хатку,
Де Маруся».

Прага, 1940

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS II».