Зречення

«І ти… З царем отим і богом
Давно вже за-одно ти!»
— «Не знаю я його, небого».
І півень — із темно́ти!

Цей спів, це крильне лопотіння,
Ця жінка з-за одвірка…
Згадав — подався десь у тіні
І розридався гірко.

…Чи й наше серце, брате Петре,
Те каменем лежаче,
Колись у те́мряви і нетри
Так само не заплаче?

Міттенвальд, 1946

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS II».